Весна не знає, що іде війна

 Весна не знає, що іде війна

Весна не знає, що іде війна,

Вона летить, квітує і співає.

Вона красива, трепетна, ясна,

І все навколо радісно буяє.

Ось на окопах квіти зацвіли,

Каштан свічками раптом загорівся.

І пташечки мовчати не змогли,

Хоч і снаряд десь поруч причаївся.

А там, де ще недавно йшли бої,

Цвітуть тюльпани і волошки сині.

Як стихне бій — співають солов’ї,

Й кує зозуля в дуба на вершині.

Весна летить чарівна, запашна,

Тривожить серце, душу зігріває.

Весна не знає, що іде війна,

Вона квітує, ластиться, співає…

Та почали кривавити поля,

Так рясно-рясно маками повсюди…

Війну відчула на собі земля,

І на собі війну відчули люди…

І плаче мати в чорному вбранні,

І плачуть діти, бо убили тата.

І червоніють маки навесні,

Як кров людська… Чого ж їх так багато?

Небес синіє світла глибина,

Гніздо лелек на груші коло хати…

Весна не знає, що іде війна,

Вона квітує радісно й крилато…

Автор: Надія Красоткіна