ПАМ'ЯТІ СОТНІ НЕБЕСНОЇ
На всіх барикадах горіли серця
І Сотня стояла на них до кінця.
Присутність тут смерті і плач матерів
Стояв над майданом, що в битві горів.
Горіла тут юнь, наші діти держави -
І радість і гордість, і втілення слави.
І звістка оця долітала в міста,
І всюди зависла густа німота.
У кожне село і у кожну родину,
Спішила повідать в пекельну годину
Про Сотню Небесну - віддала, що життя,
Щоб в нашій країні цвіло майбуття.
І падали сльози усіх матерів
На брук, що від крові криваво чорнів.
Несли сюди квіти і клали вінки,
Горіли запалені в пам'ять свічки.
А сотня стояла в нерівній борні,
У мирній країні, на клятій війні.
Вмирали герої один за одним.
Свистіли тут кулі, ядучився дим.
А снайпер зловтішно все цілив в людей,
Нещадно вбивав і жінок, і дітей.
І втома валила із ніг лікарів -
Вогонь милосердя незгасно горів.
Тут смерті в обличчя герої дивились,
Щоб кров на бруківці любов'ю відмилась,
Щоб в пам'ять звитяжців подія оця,
До правди вела непохитні серця.
Галина Гопак.
Немає коментарів:
Дописати коментар