Вірш Галини Гопак "Шевченкова зоря"
"Тече вода з-під явора",- поетові слова.
І пам"ять про Шевченка в серцях у нас жива.
А мова його щира і чиста українська
Наповнена любов"ю і правдою по вінця.
Поет в часи далекі оспівував природу,
Красу степів гарячих, дівочу чисту вроду,
Яку в часи неволі топтали, зневажали,
Як зірвану троянду під чоботи кидали.
Читаючи поеми про ті часи далекі,
Ми бачим, як гніздились над стріхами лелеки.
Хатки біленькі, чисті біжать униз селом,
А вітер верболози розчісує крилом.
А далі Катерину в сльозах ми зустрічаєм
Про долю безталанну, невільницьку читаєм.
Та й сам поет не вільний - слова гіркі пливуть
Про неньку Україну, про бідну та живу.
Спливли роки з водою - за двісті на порі,
Шевченка-корифея читають дітворі.
І в багатьох родинах шанують Кобзаря.
Не згасне в Україні Шевченкова зоря.
Немає коментарів:
Дописати коментар