Бібліограф інформує
Вже скільки років проминуло,
А біль у серце б’є і б’є …
Батьки старенькі, сивочолі
Стоять під пам’ятником чорним,
Де вибито ім’я твоє.
Т.Харькова
15 лютого виповнюється 32 роки з моменту виводу радянських військ з Афганістану. В цей день відзначають День пам’яті воїнів-афганців. Десятирічна війна закінчилася у 1989 році, але назавжди закарбувалася в пам’яті воїнів, які виконували інтернаціональну місію. Для кожного, а їх більше ніж 600 тисяч тих, хто служив в Афгані, ця війна була і залишається своєю. У рідні домівки не повернулися 13 833 юнаків колишнього Радянського Союзу, 312 – пропали безвісти, доля 330 – невідома. Більше 160 тисяч воїнів-українців пройшли війну в Афганістані. Наша держава втратила близько 4 тисяч молодих хлопців, 6 тисяч стали інвалідами, ще 72 залишились у полоні або пропали безвісти.
У числі тих, хто не повернувся з афганської війни, є імена наших земляків. Це Олександр Бельдеман, Сергій Лашкул, Василь Прадун, Сергій Кияшко, Олександр Гончар.
Про важкі, жахливі будні Афганської війни, про горе і сльози рідних і близьких розповідає книжкова виставка «Пекучі рани Афганістану», яка діє в Новгородківській публічній бібліотеці. На виставці розміщені світлини наших земляків, воїнів-інтернаціоналістів, які загинули в горах Афганістану.
Пропонуємо вашій увазі перелік книг представлених на виставці:
Афганистан болит в моей душе…: Воспоминания, дневники советских воинов, выполнивших интернациональный долг в Афганистане. / Лит. Запись П. Ткаченко; Предисл., Ю. Теплова. – М.: Мол. гвардія, 1990. – 254 с., ил.
Брезіцький Р.О. На Оливній горі. – Львів: Місіонер, 1995. – 176., іл.- В горах Афганистана/Сост. Р.Н. Суворов. – Днепропетровс: Проминь, 1988. – 142с. («Присягаем Отечеству»)
Верстаков В.Г. Там, в Афганистане: Очерки. – М.: Воениздат, 1981. – 64 с. 
Верченко Ю.Н., Поваляев В.Д., Селихов К.Н. Афганский дневник. – М.: Сов. Писатель, 1986. – 192с.
Во имя высокой цели. / Сост И. А. Пономарев. – Л.: Лениздат, 1988. – 160с., ил.
Звезды славы боевой:На земле Афганистана/Сост. И.М. Дынин. – М.: Воениздат, 1988. – 224 с. ил.
Іванина В.М. Журавлі з отчого краю: Худ. Док. Повість. – К.: Молодь, 1988. – 232с. 
Карпенко А. Н. Разговор со смертью: Стихи / Послесл. Евг. Долматовского. – М.: Мол. гвардия, 1989. – 453с. (Молодые голоса)
Моісеєнко Ігор. Сектор обстрілу «Аісти»: Роман, статті, поезії. Вид. 2-е, доповнене. Авторизований пер. поезій з рос. Тетяни Майданович. – К.: Видавництво «Криниця», 2011. – 383 с.: іл.. Портр.
Никто не создан для войны. – М.: «Молодая гвардыя», 1990. – 252с., ил. Як довго ця війна тривала,
Ні, не забути нам її!
І постріл в спину з-за дувала ,
І в горах сутички-бої,
І на граніті сірі дати,
Над трупами слова промов
Ми довго будем пам’ятати
І вам забути не дамо.
Закінчилася десятилітня ніким і нікому не оголошена трагічна війна. Але в людській пам’яті вона буде жити довго, тому що її історія написана кров’ю солдат і сльозами жінок та матерів, обелісками з залізними зірочками та піснями, які увірвалися в наше життя фронтовим вітром.
Летять, відлітають у вічність роки і скільки б їх не минуло, не зітруть у нашій пам’яті імена воїнів-афганців.
Немає коментарів:
Дописати коментар